Роль сім'ї у вихованні

У сім'ї дитина набирається уроків взаємин статей і майбутнього сімейного життя. Формується характер, рівень самооцінки і самокритичності. Тут же вона розвивається розумово, фізично, психологічно. Інтереси членів сім'ї, їхній освітній рівень позначаються на інтелектуальному розвитку дітей, закладаються прагнення до освіти і самоосвіти. 

     

Крім цього родина має важливе значення в оволодінні людиною соціальними нормами і ролями. Недолік уваги з боку батьків призводить до дитячих конфліктів і не з'являється зв'язок з дитиною. 

     

У процесі виховання закладаються і формуються ціннісні орієнтації людини, які проявляються у відносинах, що визначають її стиль життя, життєві прагнення, плани та способи їх досягнення. 

     

Велику роль сім'я грає в процесі соціального розвитку людини. Так як схвалення, підтримка, байдужість чи засудження впливають на дітей, допомагають адаптуватися до різних ситуацій, шукати вихід зі складних життєвих ситуацій. 

     

Від того, яка родина (повна чи ні, розширена) залежить виховання дитини. Можна навести такий приклад: ставлення батьків до дідусів і бабусь переймають і дітьми. Тому, якщо ви самі собі дозволяєте по відношенню до старшого покоління грубість, різкість, то і ваші діти будуть грубити. Надалі це обернеться до Вас. 

     

Метою сім'ї можна вважати - навчання: гігієну, побутовим вмінням, культурі спілкування; розвитку фізичних, інтелектуальних і особистісних якостей; розвитку здібностей (спортивних, художніх, освітніх). 

     

Сучасні розлучення і народження другої дитини або поза шлюбом відбиваються на психіці дітей. Причинами такого можуть бути - нерозвиненість почуття відповідальності, обов'язку, легковажне ставлення до шлюбу, підозрілістю ... 

     

Розширення побутових зручностей спричинило за собою проблеми. Вони обмежують участь дітей від домашньої праці. Дану ситуацію погіршують й самі батьки, коли намагаються захистити дитину від праці і допомоги по дому. Такі діти виростають егоїстами, які вважають, що батьки зобов'язані їх обслуговувати.

     

Складнощі сімейного виховання пов'язані з діяльністю масової інформації, з формованими кіно, пресою, телебаченням, радіо образами людей, яким хочеться наслідувати, вважати ідеалом, бути в чомусь схожим. 

     

Так, хулігани, антигерої, наркомани, дармоїди у фільмах і комп'ютерних іграх сприймаються як спостережувані в житті. Таких героїв подають без моральної оцінки, що призводить до дезадаптації громадської думки підлітків. 

     

Правильна позиція сім'ї може нейтралізувати такі складнощі у вихованні, як участь ЗМІ та ін. Або, навпаки, зрости в результаті її помилок. Якщо в сім'ї чітко стоять цілі і завдання, які вона прагне досягти, то дитина виросте більш впевненою у своїх силах, підготовленою до життя. 

     

У кожній сім'ї є дві крайнощі. Одна, коли батьки вважають, що дитина ще маленька, щоб допомагати по дому, сходити в магазин і т.д. Вони свідомо захищають її від роботи. Або ж, навпаки, змушують її робити щось з допомогою «батога» і «пряника». Це не кращий метод виховання. 

     

Чомусь вкоренилася думка, що батьки забезпечують, а навчальні заклади повинні вчити. Це не правильно. У такій сім'ї існує нерозуміння того, що вони переймають, перш за все, приклад батьків, їх поведінку, атмосферу і спілкування в родині. 

     

Інща крайність - гіперопіка. Коли дітей усувають від справ сім'ї. Від участі в зароблянні і розподілі коштів. При цьому самі батьки краще знають, що необхідно їх дітям і змушують останніх відвідувати гуртки музики, шахів .... У той час, коли діти не хочуть цим займатися. Це призведе до того, що нав'язаний образ життя відторгне, з'явиться відчуження у дитини, зриви в поведінці, скарги. У таких умовах маля росте неврівноваженим, нещирим, замкнутим. 

     

У сім'ї, де стоїть постійний контроль і присутній авторитарний стиль, відбувається відчуження дорослих від молодших, ворожість по відношенню до оточуючих, агресія і протест. Це пов'язано з тим, що контроль над думками, бажаннями, поведінкою призводить до опору дитини. За це її карають і б'ють. Діти, які виростають у таких сім'ях, бувають озлобленими, пасивними й апатичними. 

     

В демократичній родині батьки намагаються встановити хороші відносини з дітьми, залучають їх до вирішення проблем, заохочують ініціативу і самостійність. У таких умовах все обговорюється, пояснюється. Цінується незалежність і слухняність. Дитина виростає самостійною, активною, доброзичливою, відповідальною. 

     

У реальності ці стилі виховання в чистому вигляді зустрічаються рідко. Зазвичай, зустрічаєш змішаний стиль або компромісний. 

     

Доброзичлива, здорова атмосфера створює умови для розвитку дитини і дорослого. Дає притулок серед негараздів, де можна отримати допомогу і підтримку, любов і визнання. Кожна людина прагне до самовдосконалення, саморозвитку. 

     

І від того, які культура, атмосфера, цілі і принципи, фінансові можливості й ставлення панують у сім'ї - залежить самореалізація і розвиток повноцінної людини. Цілі сім'ї переходять і до дитини. Віона починає прагнути до них, намагається надати допомогу в досягненні їх своїм батькам. 

 

Сім'я - це невід'ємна ланка суспільства. Жодна нація, жодне суспільство не обходилося без сім'ї. Тому розвиток її, зміцнення, стабілізація - справа не тільки держави і суспільства, але і, перш за все самого подружжя. Це важливо. Адже саме в сім'ї починається формуватися особистість майбутнього члена суспільства. 

     

Переймання традицій згуртовує сім'ю. Живий приклад батьків дуже важливий у розвитку дитини. 

     

Розвиток людини у взаєминах і під впливом навколишнього середовища можна визначити як результат його соціалізації, тобто засвоєння і відтворення культурних цінностей і соціальних норм, а також саморозвитку і самореалізації в суспільстві, в якому вона живе. 

     

Соціалізація - розвиток, обумовлений конкретними соціальними умовами, тобто в процесі виховання. Вона починається з сім'ї. 

     

Соціологічними дослідженнями виявлено, що вплив сім'ї на дитину сильніший, ніж вплив навчальних закладів, вулиці та ЗМІ. Таким чином, від соціального клімату в сім'ї, духовного розвитку та фізичного становлення в ній дітей залежить успішність процесів розвитку та соціалізації дитини. 

     

У сім'ї закладаються взаємини з оточуючими, межі влади і відповідальності, які стають нормою. 

     

У конфліктній родині діти нізкоорганізовані і не мають власного потенціалу розв'язання кризових ситуацій. А в кримінальних сім'ях діти не мають елементарних умов для виховання, по відношенню до них допускаються насильство, жорстоке поводження. Часто залучаються у злочинну діяльність батьків. Як правило, таких дітей чекає бродяжництво, втечі з дому. 

 

 

 

Що таке поліомієліт і як він передається?

Поліомієліт (поліо) — гостра інфекційна хвороба, яка спричиняє інвалідність і є небезпечною для життя. Її зумовлює поліовірус. Поліовірус передається від людини до людини через фекалії та слину, найчастіше — через брудні руки, інфіковану їжу, воду, — та розмножується в кишківнику. Поліовірус також може залишатися на іграшках та побутових речах, які контактували зі слиною та калом інфікованих людей.

Хворіють на поліомієліт невакциновані діти й дорослі, та найбільший ризик мають малюки віком до п’яти років, тому вакцина від поліо — у числі тих, які діти отримують у перші місяці життя відповідно до Національного календаря щеплень.

Дикий поліовірус має три штами (тип 1, тип 2 і тип 3). Вважається, що поліовірус другого типу був ліквідований в 1999 році, а нових випадків захворювань від дикого поліовірусу третього типу не фіксували з часу останнього зареєстрованого випадку в Нігерії в листопаді 2012 року.

Симптоми поліомієліту

Від моменту зараження до появи перших симптомів поліомієліту минає від 2 до 35 діб. Інфікована людина може поширювати вірус одразу після появи симптомів та ще протягом двох тижнів. Проте й ті, хто має безсимптомний перебіг хвороби, так само можуть інфікувати інших.

У частини інфікованих хвороба минає безсимптомно. Приблизно у 25 % випадків інфікування поліо людина впродовж кількох днів має грипоподібні симптоми: лихоманку, втому, нудоту, біль у горлі та животі, головний біль. Проте в частини людей із поліовірусною інфекцією розвиваються інші, більш серйозні, симптоми, які можуть свідчити про ураження поліовірусом головного та спинного мозку:

відчуття поколювання в ногах;

запалення оболонок спинного або головного мозку (цей симптом має приблизно 1 з 25 людей із поліо);

неможливість рухати частинами тіла (повний або частковий параліч);

слабкість у руках, ногах або одразу в усіх кінцівках (спостерігається приблизно в 1 з 200 людей із поліовірусною інфекцією).

Уражені хворобою нерви і м’язи не відновлюються.

Параліч — найважчий симптом, пов’язаний із поліомієлітом, оскільки він може призвести до постійної інвалідності та смерті. 2–10 % людей, які страждають паралічем від поліовірусної інфекції, помирають, оскільки вірус вражає дихальні м’язи.

Після одужання може розвиватися пост-поліомієлітний синдром: діти, які, здається, повністю вилікувалися, можуть відчувати нові м’язові болі, слабкість або параліч у дорослому віці, через десятки років після первинного захворювання.

Єдиний спосіб убезпечитися від наслідків хвороби — це вакцинація, оскільки специфічного лікування не існує.

Вакцинація від поліомієліту

Є два типи безпечних та ефективних вакцин від поліо: інактивована поліомієлітна вакцина (ІПВ), яку вводять ін’єкційно, та оральна поліомієлітна вакцина (ОПВ) — краплі, які крапають у рот. Обидві захищають від інфікування поліомієлітом, проте ОПВ забезпечує захист і від безсимптомного носійства.

Раніше вакцини ОПВ були тривалентні, тобто містили всі три послаблені штами поліовірусу. Проте в Україні, як і в усьому світі, з квітня 2016 року всі тривалентні ОПВ вакцини не використовуються. Відтоді вакцина ОПВ містить лише два штами: перший і третій типи. Вакцини ІПВ — тривалентні, проте неживі — вони містять інактивований вірус.

Згідно з Календарем профілактичних щеплень України, дітей вакцинують у 2, 4, 6, 18 місяців, у 6 та 14 років. Перші дві дози — ІПВ, решта — ОПВ. Шести доз вакцини достатньо, щоби сформувався імунітет до поліомієліту до кінця життя.

Якщо рівень імунізації населення достатній, то вакциноспоріднений вірус не призведе до можливого захворювання. У разі низького рівня охоплення щепленнями може початися циркуляція вакциноспорідненого вірусу поліомієліту. Циркуляцію поліовірусів можна припинити, масово використовуючи ОПВ.

Коли виникають спалахи поліовірусу, впроваджуються додаткові заходи з імунізації. Це — так звана турова вакцинація, яка передбачає введення додаткових доз вакцини великій кількості дітей упродовж короткого періоду. Таким чином створюється колективний імунітет.

 

Що робити в разі, якщо ви підозрюєте у своєї дитини поліо?

Батькам:

Якщо дитина має раптову слабкість або біль у кінцівках, треба негайно повідомити про це вашого сімейного лікаря чи педіатра. Це можуть бути потенційні ознаки поліомієліту.

   Допоможімо разом малюкові знайти своє гідне місце в дитсадку.

Адаптація, тобто звикання, - явище двоїсте. Воно залежить однаковою мірою від мами з татом і від дитини. Якщо дорослі впевнені, спокійні, доброзичливі – усе буде гаразд! Нервовість, неспокій передаються дітям, і адаптація ускладнюється.

         Прийміть кілька практичних порад:

 *    виробляйте свої ритуали прощання й зустрічі;               

 *   пошийте «чарівну» сумочку, заведіть коробочку з набором домашніх предметів: родинних фотографій, носовичків, а також інших дрібничок, які в    повсякденні належать дорослим. Ці речі пов’язуватимуть дитину з відсутніми родичами                 

 *    принесіть одну-дві іграшки, книжки;     

 *    станьте спільником і помічником вихователів (проведіть ігри, поставте сценки-мініатюри,    розкажіть казки дітям усієї групи);                           

*     щодня при зустрічі обіймайте малюка, покажіть, що ви радієте йому;

*     не бійтеся попросити дозволу взяти з дитячого садка додому іграшку, книжку, яка сподобалася дитині. Їх же потрібно повертати, а це серйозний привід для зустрічі завтра!

  

Повірте, надійде час, коли дитина з особливим смутком буде розлучатися з першими вихователями. І вже ставши школярем, неодноразово, відкрито або потай, прибіжить до свого дитсадка хоч на хвилинку.


Для створення комфортних умов перебування дитини в ДНЗ необхідно:

 

 * не менше трьох комплектів змінної білизни (хлопчикам - шорти, трусики, колготи; дівчаткам - колготи, трусики, в теплу пору року - шкарпетки чи гольфи); 
* піжама для сну; 
* два пакети для зберігання чистої і використаної білизни; 
* промаркувати білизну, одяг та інші речі.

 

 

Вимоги до зовнішнього вигляду та одягу дітей

*Одяг дитини повинен бути чистим, охайним, відповідати порі року, температурі повітря, відповідати розміру дитини.

* Носіння комбінезонів не бажане.

* Нижня білизна повинна бути завжди чистою.

* Зав’язки і застібки мають бути розташовані так, щоб дитина могла самостійно себе обслужити.

* Взуття має бути легким, теплим, точно відповідати нозі дитини, легко зніматися і надіватися.

* Носова хустка потрібна дитині як в приміщенні, так і на прогулянці.

* Зробіть на одязі зручні кишені для її зберігання.

* Лице повинно бути умите, ніс, руки - чисті, нігті - підстрижені, зуби - почищені, зачіска - охайна.

 * Щоб уникнути випадків травматизму та з метою збереження здоров’я дітей, необхідно перевіряти вміст кишень дитини на наявність небезпечних предметів. Категорично забороняється приносити в садок гострі, ріжучі, скляні предмети, дрібні предмет (намистинки, ґудзики і тому подібне, пігулки), а також їжу та напої.